"Може статись все, що завгодно", або чого чекати від рішення Міжнародного суду ООН

Вердикт про так звані "тимчасові заходи" зачитають у Гаазі о четвертій годині дня за київським часом, передають Патріоти України з посиланням на "Європейську правду".

Та вже зараз можна стверджувати: не всі прохання Києва будуть задоволені.

Більше того, суд може накласти обмеження також на українську сторону – попри те, що відповідачем у справі є Росія, а не Україна.

Тож спробуємо розібратися: чи йдеться про "зраду"; чому не варто сподіватися на повне задоволення нашого позову; які пункти рішення суду є для нас ключовими, а які – зовсім нереальні?

І, зрештою, як вплине нинішнє рішення (з усіма його можливими опціями) на кінцевий вердикт МС ООН, тобто на покарання Росії за її злочини?

Що вирішуємо?

Юридична матерія – штука тонка, а міжнародне право – і поготів. Не дивно, що згадки про судовий процес, який розпочався в Міжнародному Суді ООН Гаазі, нерідко містять помилки.

Часом його називають трибуналом (що є принципово неправильним), часом плутають з іншими органами, розташованими в Гаазі, часом – покладають невиправдані сподівання

Тому варто окремо пояснити, що ж мають оголосити в Гаазі 19 квітня у справі "Україна проти Росії".

Це ще не буде рішення по суті справи, але від того його значущість не падає.

Нині Суд має накласти обмеження на російську сторону – або ж відмовитися їх накладати.

Як відомо, Україна звинувачує Росію в порушенні двох конвенцій ООН: про фінансування тероризму та про расову дискримінацію (до речі, не зважайте на те, що цей термін звучить дивно, у конвенції йдеться також про етнічну та інші види дискримінації).

За правилами Суду ООН, на звинувачувану країну можуть бути накладені обмеження ще до початку розгляду справи по суті. Саме на цьому етап ми перебуваємо зараз.

І це – зовсім не формальність. Київ запитав у суду чимало: тут і негайне відновлення діяльності Меджлісу кримськотатарського народу, і заборона постачань до бойовиків "Л/ДНР" (ми вже публікували повний переклад позовних вимог та претензій; перелік запитаних тимчасових заходів – в кінці публікації).

Проміжний вердикт МС ООН значною мірою визначить, яким може бути кінцеве судове рішення за нашим позовом.

Та найголовніше те, що всі запитані обмеження, в разі їх затвердження в Гаазі, дають Україні додатковий важіль тиску на РФ і додаткові козирі в процесі. Росію зобов’яжуть зупинити постачання зброї бойовикам, але вона цього не робитиме? Що ж, світ матиме ще один доказ, що РФ плювати на міжнародне право, а в Гаагу будуть надані додаткові докази неповаги російської сторони до Суду ООН.

Одна проблема: впевненості в тому, що затвердить суд, досі немає навіть в МЗС – це підтвердили ЄП кілька посадовців, відповідальних за юридичний супровід процесу.

Перемога не в кишені

Джерелом "зради", за досвідом, дуже часто є надмірні очікування. Це може вдарити по Україні і в гаазькій справі.

Журналісти детально слідкувала за початком процесу, де сторони представляли позицію для затвердження тимчасових заходів. Читачі цих рядків, імовірно, читали наші публікацію про брехню у свідченнях російського уряду, а також доповідь агента України в Гаазі та обґрунтування української позиції. І якщо судити за "людськими критеріями", перемога України нібито не викликає сумнів.

Та юридичний процес складніший.

Росія не намагається довести, що ми неправі. У них інший аргумент: РФ наполягає, що Суд ООН не має права вирішувати цю суперечку.

Саме тут – найбільша загроза для нашого позову.

Саме на цьому ґрунтувалася юридична позиція РФ на слуханнях у березні.

Саме на цьому прокололася свого часу Грузія – її скаргу, подану після нападу РФ на Південну Осетію, відхилили не через правоту Росії, а саме через формальні причини, які дозволили суду сказати, що він не має юрисдикції для розгляду скарги.

Цікава деталь: наявність юрисдикції визначається двічі. Спершу Суд виносить рішення, чи має він юрисдикцію prima facie (дослівний переклад – "юрисдикцію на перший погляд"). Це – необхідна умова для того, щоби Суд ООН ухвалив рішення про тимчасові заходи. А вже згодом, за рік-два, ухвалюється остаточне рішення про юрисдикцію; воно є необхідним для винесення рішення по суті справи. Грузія пройшла перший етап, а на другому – зупинилася.

А за українською скаргою обидві юрисдикції – prima facie та остаточна – будуть підтверджуватися навіть двічі. Як вже згадано вище, ми звинувачуємо Росію у порушенні двох конвенцій, за кожною з них рішення виноситься окремо.

А тепер добра новина.

Грузинський приклад дає підстави розраховувати, що в середу суд оголосить позитивне рішення принаймні за однією з конвенцій.

Йдеться про "антидискримінаційну" конвенцію, де ми оскаржуємо дії РФ у Криму.

Річ у тім, що грузинська скарга стосувалася цієї ж конвенції. Вона була підготовлена значно гірше за українську (Грузія звернулася до суду всього за 5 днів після початку російської агресії), і все одно в Гаазі знайшлися голоси для того, щоби затвердити тимчасові заходи.

Щодо другої конвенції, де йдеться про агресію на Донбасі, такої впевненості немає.

"Якщо Суд не відступатиме від логіки 2008 року, то за Конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації шанси на визнання юрисдикції prima facie у справі "Україна проти Росії" є дуже високими... У випадку Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму Суд вступає на незвідану територію – жодних справ за нею МС ООН не вирішував", – пояснює міжнародний юрист Микола Гнатовський (інтерв’ю-коментар Гнатовського читайте нижче у цій публікації).

Можливо, українському читачеві видається, що фінансування терористів з боку РФ є очевидним, але у юристів впевненості немає. Навіть в МЗС визнають: все залежить від того, яке прочитання конвенції обере Суд ООН.

Микола Гнатовський не виключає, що Суд вирішить "позбутися української справи" і ухвалить рішення про відсутність навіть prima facie юрисдикції, щоби не відкривати перші слухання за конвенцією про протидію тероризму. А формальні підстави для цього знайдуться.

Цікава деталь: на слуханнях у Гаазі росіяни не оскаржували навіть того факту, що "Бук", який збив пасажирський Boeing, був завезений з РФ та після пострілу повернувся до Росії. Захист РФ сконцентрувався на доведенні того, що оператори зенітно-ракетного комплексу не мали наміру збивати саме пасажирський літак.

Ще одна лінія РФ – спроба довести, що під час військових дій тероризм неможливий в принципі.

Україна ж доводить, що і війна, і тероризм зустрічаються одночасно.

"Юридична позиція України є дуже добре обґрунтованою; питання в тому, яку позицію займе Суд", – вважає радник міністра закордонних справ Тарас Качка.

"При цьому Росія вимагає не застосовувати заходів взагалі. Тому тимчасові заходи у будь-якому формулюванні будуть перемогою України", – наголосив він.

Обмеження для України

В МЗС справді мають підстави вважати "перемогою" затвердження будь-яких тимчасових заходів (точніше, їх незатвердження буде означати нашу поразку).

Поза тим, формулювання також є важливими.

"Не всі прохання Києва будуть задоволені", – йдеться на початку статті. Про це справді можна говорити вже зараз, до публікації рішення. Немає сумніву, що юристи, які формували українську "запитну позицію", також розуміли: суд погодиться не на все.

Найяскравіший приклад – прохання України про те, щоби Суд зобов’язав РФ призупинити дію указу Путіна про заборону Меджлісу. На думку автора цих рядків, шанси на задоволення цього пункту близькі до нуля. І це не буде провиною України. На цьому етапі Гаага, швидше за все, взагалі не згадуватиме конкретні організації – ані Меджліс, ані "Л/ДНР".

Швидше за все, в середу ми отримаємо рішення, взагалі не схоже на те, що ми запитували.

Але є один пункт, який заслуговує на окрему увагу. В документах, поданих Україною до Гааги, він звучить так:

"Російська Федерація має зупиняти і запобігати здійсненню всіх грошових переказів з території РФ, а також постачання зброї, транспортних засобів, обладнання, здійснення навчання груп, які беруть участь у терористичних актах проти мирного населення в Україні, або тих, про яких РФ відомо, що вони можуть брати участь у терористичних актах в майбутньому, включаючи, але не обмежуючись "ДНР", "ЛНР", групою "Харківські партизани" і пов'язаними з ними групами та особами".

І тут важливе не формулювання (воно точно не збережеться). Важлива суть. Якщо в проміжному рішенні Суду ООН збережеться пряма заборона на підтримку Росією бойовиків, це дозволить говорити про незаперечну перемогу України.

І, насамкінець, про те, що майже напевно буде в рішенні і що точно не є зрадою. Суд ООН часто накладає тимчасові заходи на обидві сторони процесу. Особливо – в скаргах, подібних до української. Тому не дивуйтеся, якщо в рішенні Суду будуть обмеження та вимоги на нашу адресу – на їхню появу очікують усі юристи-міжнародники, з якими спілкувалася ЄП. Звісно, в разі, якщо prima facie юрисдикція взагалі буде підтверджена.

Майже напевно, Суд ООН зобов’яже Україну дотримуватися прав національних меншин (адже росіяни у наданих в Гаагу документах наводять звичні нам міфи про "утиски російськомовних"). Цілком імовірно, що судді нагадають як Москві, так і Києву про неприпустимість підтримки терористичної діяльності, хай від кого вона походить.

За одним із припущень, суд може згадати як проросійських бойовиків, так і українські "добровольчі батальйони". Це не означатиме їх прирівнювання; це лише свідчитиме, що Києву доведеться переконати Гаагу в тому, що реформування добробатів завершене, а порушників закону карають незалежно від того, чи мають вони військовий досвід.

Всі ці завдання Києву виконати нескладно.

Головне, щоби тимчасові заходи взагалі були затверджені. Про це, а також про їх зміст ми дізнаємося дуже скоро.

А поки що до вашої уваги – інтерв’ю-коментар Миколи Гнатовського, юриста-міжнародника, президента Європейського комітету із запобігання тортур та негуманного або принизливого ставлення, в якому він розповідає про можливі дії Києва – в тому числі в разі, якщо в середу Суд ООН винесе рішення не на користь України.