Мужній батько-переселенець сам виховує трьох дітей (відео)

Євген Межевий – батько-одинак із Донеччини. Коли у Маріуполі стало жити моторошно, він разом із сім’єю перебрався на Буковину. Та раптом дружина зрадила і покинула самого Євгена із дітьми. Чоловік не опустив рук, а присвятив своє життя малечі та облаштуванню побуту, передають Патріоти України з посиланням на ZIK.UA.

До журналістів звернулася Людмила Шубіна. Вона волонтерка, і хоче здійснити мрію свого друга та підопічного Євгена.

«Я суджу про людей по вчинках. Євген – це чоловік, який вартує подиву. Коли його родина втікала з-під ворожих обстрілів, він попросив мене про дві речі. Перше – щоб нова домівка була на мирній землі, друге – щоб він міг піти у військо. Євген порядна людина, люблячий батько. Він дітей миє, прасує їм одяг, готує їжу. Не кожна мама так займається дітьми, як він», – розповідає про героя програми волонтерка Людмила Шубіна.

Родина Євгена була змушена втікати з Маріуполя. Там ставало дедалі гарячіше. Євген боявся відпускати дітей на вулицю, бо там пахло смертю.

«Коли почались обстріли, ми були в місті. Страшно було. Найбільше за дітей. Вони на слух почали розрізняти чи стріляє гаубиця, чи град. Я хотів піти у зону АТО, але тут дуже жорсткий відбір був. На мене дивились і казали, що занадто маленький та товстий.

Тоді ми переселились на Буковину. Та поки я пішов служити, моя дружина знайшла собі іншу пасію. Вона сказала, що закохалась, мов школярка. Звісно, після почутого було боляче. Я переживав не за себе, а як це діти сприймуть. Проте без зайвих розмов їх я забрав до себе. Навіть старшого сина, для якого я не є біологічним батьком. Також я забрав маму і батька дружини. Ми всі живемо під одним дахом», – каже Євген Межевий.

З військової частини на Буковині, де служив Євген, його направили у місто Яворів. Сім’я Межевих вже без дружини переїжджає сюди. Всі надії розпочати життя з нової чистої сторінки розбиваються об злидні і нестачу їжі.

«В хаті дуло, було холодно. Пам’ятаю, ми з татом спали на матраці. Я звик на підлозі спати, у мене спина сильна», – пригадує старший син Матвій Межевий.

Та завдяки волонтерам, які дізналися про сім’ю переселенців, життя родини Межевих почало налагоджуватись. Їм привезли речі першої необхідності, іграшки для дітей, постіль та їжу. Відтоді минуло кілька місяців. Волонтери допомогли Євгену знайти краще житло. І хоча там поки що голі стіни, та чоловік усе ж радіє, що бодай має дах над головою. Тепер він мріє якнайшвидше під ним облаштуватися.

Людмила знає про заповітне бажання Євгена – умеблювати нову квартиру.

Чоловік тим часом зовсім не підозрює, що таємно від нього здійснюється мрія. Він повертається з роботи і, як зазвичай, іде з дітьми на прогулянку. Дитячий майданчик, на якому люблять гратися його та сусідські дітлахи, у вкрай занедбаному стані. Євген вже давно думав про те, як його полагодити. І напередодні Великодніх свят вирішив ці свої думки втілити у життя.

Після кількох годинної праці майданчик помалу перевтілився із занедбаного на гарну територію для дітей. Зрештою у квартирі Євгена теж зміни. У ній майстри розставляють новенькі меблі на свої місця, аби до приходу господаря усе було готове.

«Ого! У мене тепер є на чому сидіти! Нарешті моя сім’я зможе спокійно сісти за один стіл, разом повечеряти, випити чаю. Це неймовірний подарунок», – радіє герой проекту Євген Межевий.