"У черговий раз": Путін прорахувався з вибором кандидата на виборах президента Франції

24 березня Марін Ле Пен – лідерка французького "Національного фронту" і кандидатка на пост президента Франції – прилетіла до Москви для несподіваної зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним, зазначають Патріоти України з посиланням на the Atlantic Council.

Фото Ле Пен сам на сам із російським лідером, звичайно, надало їй президентського вигляду, але водночас навряд чи збільшило її популярність серед виборців перед квітневим голосуванням. Адже лише 20% французьких виборців довіряють Путіну.

Стратегія Кремля до відкритого культивування зв'язків із крайніми правими популістами також може викликати зустрічний вогонь. Російське втручання в президентську виборчу перегонку у США минулої осені підняло тривогу в європейських країнах щодо загрози російського впливу. Європейців стають все більш обізнаними з дезінформацією, кібератаками і корупційними схемами з боку РФ, європейські політики і виборці із все більшою підозрою ставляться до європейських союзників Путіна. Замість того, щоб створити новий "націоналістичний інтернаціонал", Путін і його спільники ризикують стати ізольованими в Європі.

Ле Пен, напевно, стане найбільш уразливою серед європейських популістів, якщо громадська думка обернеться проти Кремля. У Москві Ле Пен завжди приймали на дуже високому рівні, російські державні ЗМІ її обожнюють. У липні 2013-го і в квітні 2014-го вона зустрічалася з головною російського парламенту Сергієм Наришкіним. Французькі ЗМІ писали, що у лютому 2014-го Ле Пен таємно зустрілася з Путіним, – у розпал військової окупації Криму і за чотири місяці перед виборами до Європейського парламенту, коли "Національний фронт" отримав рекордний результат, – 25% голосів. Після цих візитів "Національний фронт" отримав 2 мільйона євро від російської компанії із Кіпру, а восени 2014-го партія отримала 9 мільйонів євро від Першого чесько-російського банку. Поки Ле Пен заперечує, що надає "послугу за послугу", вона залишається одним з найбільш гучних і палких прихильників зовнішньої політики Путіна у Європі. У січні 2017 року вона заперечила факт вторгнення Росії в Крим, заявивши, що півострів "завжди був російським".

Зазвичай Москва надає перевагу співпраці з партією влади. Коли у листопаді 2016-го Франсуа Фійон виборов номінацію від правоцентристських республіканців, передбачалося, що він виграє президентські вибори. Фійон має особисті зв'язки з Путіним, він виступав за скасування санкцій і свою передвиборчу кампанію побудував на євроскептицизмі. В очах Кремля він виглядав набагато більш перспективним, ніж Ле Пен. Звичайно, це змінилося після нищівного корупційного скандалу за участі Фійона. Коли підтримка Фійона зменшилася, Ле Пен – збільшилася. Тепер вона заточена на рівній боротьбі з Еммануелем Макроном, незалежним молодим кандидатом – не найкращим варіантом для Москви, адже він має проєвропейську позицію і підтримує санкції. Відчувши, що Кремль може змінити свої розрахунки, Ле Пен вирішила здійснила візит.

Згідно з останніми опитуваннями, Макрон має виграти в Ле Пен у другому турі із 64% голосів. Москва вже запустила операцію "будь-хто, лише не Макрон" – потужну наклепницьку кампанію, щоб показати Макрона гомосексуалістом, євреєм і американським агентом. Французькі спецслужби попередили про втручання Росії у передвиборчу кампанію – окрім проросійських ЗМІ, Ле Пен підтримують ще й десятки тисяч ботів.

Але публічне схвалення від Путіна може більше зашкодити кандидатці від націоналістів, ніж допомогти, годуючи її критиків, які називають її маріонеткою Кремля. Саме тут Путін і прорахувався, розкривши свої опортуністські плани. Якщо Кремль насправді хоче допомогти Ле Пен, він має мовчки спонсорувати її партію і продовжувати кампанію дезінформації проти Макрона. Це допомогло б амбіціям Ле Пен більше, ніж фото з Путіним, захистило б від критики і дало б Кремлю можливість правдоподібно заперечувати свій вплив. Натомість, потурання Ле Пен Кремлю за місяць до виборів лише зіграє на руку Макрона, створивши образ політичного аутсайдера, незалежного від жодних капіталовкладень.

Росії вдалося встановити добрі відносини з двома французькими президентами – Жаком Шираком і Ніколя Саркозі. Спочатку обоє дуже обережно ставилися до Путіна, але наприкінці своїх термінів встановили з ним теплі стосунки. Але якщо Макрон стане президентом, відновити відносини між Францією і Росією після брутальної кампанії дезінформації буде надзвичайно складно. Звісно, виборча кампанія все ще триває. І впевненість, яку Кремль має в Ле Пен, ґрунтується на надії або чомусь мерзенному – наприклад, на нищівному компроматі, як скандал із Wikileaks, який ударив по рейтингах кандидата в президенти США Гілларі Клінтон.

Путін – надто впевнений у результатах виборів у Сполучених Штатах – у Франції зробив ставку не на того кандидата. І наслідком такого прорахунку буде ізоляція – цілковито протилежно тому, чого Москва домагалась.