"Україні необхідно удосконалювати важке озброєння", - експерт (фото)

Війна на сході свідчить – реальні перспективи вирішення бойових завдань, виживання особового складу Збройних Сил України на полі бою без сучасної техніки та озброєння практично дорівнюють нулю. Нам потрібні танки, що мають надійний захист і які спроможні бачити ворога уночі. Нам потрібні важкі бойові машини піхоти. Нам потрібні бойові колісні машини (БКМ), з огляду на некомплект справної техніки у військових частинах, зазначають Патріоти України з посиланням на "Військовий навігатор України".

Все у першому абзаці тексту, який віддзеркалює українські реалії, було вірним й актуальним ще три роки тому. Але якщо ситуація у війську – коли йдеться про нові та модернізовані зрази танків, створення та виготовлення важкої БМП та нової БКМ, – на краще не змінилася й донині? В чому причина і чи взагалі держава займається переозброєнням війська?

Два роки тому нові проекти у галузі бронетехніки були ініційовані інженерною групою «Арей», яка тоді ще звалася IГ «Азов». Насамперед – це створення танку з виносним озброєнням «Тірекс» на базі Т-64. Проект викликав фурор серед професіоналів й був підтриманий військовим відомством. Згодом до цього додалася бойова колісна машина – модернізація БРДМ-2, яка була вперше представлена на виставці «Зброя та безпека». Ці проекти – разом зі ще однією важливою новинкою, створенням важкої БМП – були включені до державного оборонного замовлення на 2017 р.

Днями про ці проекти Начальник Генерального штабу ЗС України генерал армії Віктор Муженко наголосив у своєму листі до голови Служби безпеки Василя Грицака. У листі йдеться про потреби у цій техніці та про проблеми, що виникли з виконанням робіт зі створення нових зразків військової техніки для потреб Збройних сил України. На тлі цього про нинішній стан з проектами, які вкрай актуальні для задоволення потреб танкових та механізованих підрозділів, редакція Defense Express мала нагоду розпитати керівника Інженерної групи «Арей» Світлану ЗВАРИЧ.

– Чим викликана увага начальника Генштабу до проектів Інженерної групи «Арей»?

– Тим, що армії на війні потрібна бойова техніка. Ми запропонували конкретні розробки. Відстояли свої інженерно-технічні рішення на численних нарадах у різних підрозділах ЗСУ. Продемонстрували свої роботи, якість, темпи, ціни.

– Який стан проектів, про які згадує у листі начальник Генштабу?

– Броньована колісна машина на базі БРДМ-2, яка на виставці «Зброя і безпека» отримала назву «БКМ «Геккон», практично готова до випробувань. Вони мали відбутись ще у листопаді минулого року на полігоні 95-ї бригади у Житомирі. Випробування зірвані, машина захоплена рейдерами і перебуває на захоплених виробничих площах Інженерної групи «Арей» на заводі «АТЕК».

Щодо важкої БМП. Робота над нею ведеться дуже інтенсивно. Практично готова робочо-конструкторська документація (РКД). Колектив готовий виготовити дослідний зразок у найкоротші терміни – до кінця року. Начальник ГШ ЗСУ В. Муженко, власне, саме і наголошує на цьому – БМП потрібна до кінця року.

Щодо танку «Тірекс». У цьому році ми маємо зробити РКД на танк, а в наступному – виготовити дослідний зразок. Роботи йдуть за планом.

– Як нині налагоджена робота конструкторського бюро ІГ «Арей»?

– Конструктори й інженери працюють у штатному режимі над РКД. Провели всі належні переговори з поставщиками комплектуючих як до БМП, так і до БКМ. Уклали угоди. Зараз основні роботи йдуть над Танковим інформаційно-керуючим комплексом, з елементною базою, програмним забезпеченням. І тут у нас значні здобутки, які однозначно подобатимуться танкістам.

– Як нинішній стан промислової бази пристосований до виготовлення танку з виносним озброєнням, важкої БМП та БКМ?

– Ніяк. Незважаючи на діючий Договір про оренду всього майнового комплексу заводу «АТЕК» і закриттям питань по «Атек»івських боргах на суму 60 млн. грн, у результаті чого до нас перейшов контрольний пакет акцій, наше підприємство захоплено колишніми власниками. Один із них – обвинувачений у шахрайстві з акціями «АТЕКу». Зараз ця справа розглядається у Шевченківському суді Києва. Крім того, СБУ веде кримінальне провадження по диверсії відносно захоплення нашого підприємства та знищення майна і цехів. ГПУ веде кілька кримінальних проваджень по розграбуванню майна заводу. Зробивши значний ривок за попередні два роки, зараз підприємство не працює, колектив чекає від правоохоронних органів належної реакції щодо звільнення наших виробничих площ. Ця ситуація є ілюстрацією кричущої бездіяльності і корупції у правоохоронних та судових органах влади. І цим корупціонерам, які покривають одне із наймасштабніших розграбувань колись одного із найбільших промислових гігантів, абсолютно байдуже до війни, до потреб армії і до законних прав нашого колективу.

Ми переконані, що завод можна і треба відновити. Станом на сьогодні у нас на балансі 246 станків, значна частина із них уже відремонтована, встановлені ЧПУ, створено програмне забезпечення. Нами придбано плазморіз, два високовартісні гідрорізи, один із яких дозволяє працювати з листовою бронесталлю, а другий забезпечує роботи з корпусом. У нас є свій промисловий 3Д-принтер, запущена власна ливарна дільниця. До речі, на БКМ стоять виготовлені на ній комплектуючі на основі надійних сплавів у відповідності до ГОСТів. Ми відремонтували велику кількість балочних кранів, відновили енергопостачання на 1 МГВ, практично повністю замінивши силові кабелі і відновивши трансформаторні підстанції. Виконали значну частину робіт по відновленню цеху №15, а це 15 тис. кв.м, де планується серійне виробництво. Відновили водяну свердловину, замінили труби, насоси. Нами зроблено величезний шмат роботи, вкладено значні кошти. За два роки створили запаси бронесталі, ділової сталі, різних витратних матеріалів, закупили найновіші інструменти. Зауважу, і це – без жодної копійки від держави.

– Чи розглядає ІГ «Арей» варіант переносу бронетанкового виробництва за межі Києва?

– Ні, не розглядає. Для чого нам переносити виробництво за місто? Наше виробництво у зручному місці – біля залізничних шляхів і метро. У нас є діючий договір оренди, виконання якого мають забезпечити правоохоронці. До нас перейшов контрольний пакет акцій заводу «АТЕК» і ми оформляємо свою законну власність. Наша мета – створення бойових машин. І ми їх будемо робити. Ми маємо унікальний колектив із людей, яких об’єднала війна. Ці люди працювали без відпусток, вихідних і свят два з половиною роки. Якщо не буде справедливих і законних рішень тут, ми пройдемо європейські суди. І попри нинішні проблеми, Інженерна група «Арей» буде працювати на своєму заводі і буде зразковим оборонним підприємством.

– В чому особливість проекту зі створення важкої БМП, на якому етапі перебуває цей проект?

– На ці питання можуть дати відповіді наші конструктори. Зокрема, краще поговорити з генеральним конструктором ТОВ «Інженерна група «Арей» Сергієм Степановим. Я переконана, від нього Ви почуєте багато цікавої інформації.

– Як складаються стосунки із Міністерством оборони України, з Генеральним Штабом, з профільними департаментами?

– Нормально і конструктивно. Ми пройшли «ревізію» своїх розробок не традиційно для українських оборонних підприємств. Жоден наш проект не був поданий «нагору», допоки не був достеменно вивчений військовими практиками, тобто, тими хлопцями, які їздили на «вбитій» рухляді на війні і в польових умовах ремонтували «відремонтовану» техніку. Я не пам’ятаю днів, коли у нас у цеху не було військових. До того ж, розробка БКМ контролювалась військовим представництвом №637 і Конструкторсько-технологічним центром 482 Озброєння ЗСУ. Роботою постійно цікавилось ЦБТУ. До прикладу, генерал Ю. Мельник одного суботнього дня 4 години просидів перед комп’ютером, – наші конструктори надавали йому достеменні пояснення по кожному вузлу, по кожній системі. Тоді ще годину – у цеху біля машини. Така увага зрозуміла – ми нове підприємство, це – наші перші державні замовлення і генеральський підпис під ним має ставитись виключно за повної особистої поінформованості і переконання, що ця машина максимально відповідає нинішнім військовим потребам, а підприємство здатне виконати його вчасно.

БКМ «Геккон»

Відомо, що у розробках Інженерної групи “Арей” використовуються комплектуючі іноземного виробництва. Чи є проблеми з іноземними постачальниками?

– Ми поки що не зіштовхувались з якимись особливими проблемами. Якщо нас щось цікавить – пишемо виробникові, їдемо, дивимось, обговорюємо конкретні технічні показники, можливості й умови виконання наших замовлень. Крім того, вивчаємо фінансовий стан можливого партнера і його виробничу “мобільність”, себто, зацікавленість у співпраці і здатність вносити зміни у свої продукти. До прикладу, “підганятись” під розміри посадкових місць чи інших необхідних нам технічних параметрів. А далі працюють закони бізнесу. Бізнесовому світу байдужі ефемерні українські проблеми. Більшість європейських чи тих же американських виробників, виходять з того, що війна завжди є стимулом розвитку ВПК воюючої країни і війну в Україні розглядають як чинник гарантованого попиту на свою продукцію. Але їм потрібні замовники, які платять, а не клянчать.

– Які перспективи щодо виконання проектів у поточному році?

– Якщо правоохоронні органи забезпечать умови роботи, всі роботи виконаємо вчасно.

– За підсумками першого кварталу, цілком ймовірно, Генштаб буде оцінювати стан поточних проектів з виконання ОКР, й, можливо, переглядати варіант перенесення коштів з одних проектів на інші. Чи є загроза через блокування заводу втратити державне фінансування ваших актуальних проектів?

– Так, така загроза є. І вина за це, якщо так станеться, буде лежати не лише на рейдерах, але й на Генеральній прокуратурі України та Службі безпеки України. Власне, лист В. Муженка є цьому підтвердженням. Не може СБ України під час війни ігнорувати вимоги Генерального Штабу ЗСУ! Не може Генеральна прокуратура, яка здійснює процесуальне керівництво, не помічати вимоги Генерального Штабу під час війни! Я не хочу влазити в обговорення категорії “АТО”. По факту – це війна проти російського агресора. І, принаймні, правоохоронні органи повинні працювати з урахуванням цього фактору. Додам ще таке: наше виробництво постійно відвідували представники НАТО. Для них наша ситуація, за їхніми ж словами, є показовою: Україна просить військову допомогу і в той же час у воюючій країні через споконвічну українську корупцію гальмуються або знищуються унікальні власні військові розробки, які вкрай необхідні на фронті. Це – дикість!

– Чи є у вас конкуренти щодо розробки бронетанкових проектів – головно, по танку з виносним озброєнням та важкій БМП – з боку державних чи інших приватних структур? Особливо, звісно, цікавий Ваш погляд на можливий вклад ХКБМ у цей процес.

– Загалом ми не думаємо категоріями конкуренції. Ну хіба що конкуренція ідей, конструкторських рішень та інженерних розрахунків? На нараді при затвердженні проекту ДОЗ у відкритому голосуванні військові віддали перевагу нашим розробкам. Крапка.На моє переконання, з урахуванням того, що ЗСУ потребують техніки, слід “наступати на горло” своїм амбіціям і робити все, щоб наші військові підрозділи отримали у найкоротші терміни максимальну кількість боєздатної техніки. Що стосується нас, то зрозуміло, що до серійного випуску на своїй виробничій базі ми зможемо приступити не швидше, аніж за півроку. Натомість, з урахуванням того, що наша виробнича база дозволяє якісно працювати над дослідними зразками, ми зацікавлені у співпраці з підприємствами, що мають належну виробничу базу для серійного випуску бронетехніки, та відповідно контролюються військовими представництвами щодо якості робіт. З іншого боку, до прикладу, ми маємо обладнання, якого немає на інших підприємствах, і яке дозволяє правильно обробляти бронесталь, щоб не було сумних рецидивів із тріщинами на машинах. Однозначно, воно може і повинно задіюватись у серійному виробництві. І ми готові кооперуватись, надавати своє обладнання. Бо так потрібно сьогодні для нашої спільної справи.

– Як ви особисто оцінюєте поточний стан справ в Україні з переозброєнням українського війська?

– Вкрай незадовільно. Армія отримує не те, що потребує, а те, що здатні зробити підприємства ДК “Укроборонпром”. І це – не правильно! Треба міняти систему державних замовлень. Повинен бути постійний діалог з військовими. Треба пам’ятати, що вони ставлять на карту своє життя, що ціна конструкторських помилок надзвичайно висока. Конструктор і виробник зобов’язані максимально захистити життя воїнів. Це означає, що потрібно враховувати і знаходити можливості для реалізації побажань тих, хто цю техніку експлуатує. І планка технічних вимог до бойових машин має постійно підніматись.